Підстави для застосування банкрутства

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підпри­ємництва є економічний фактор, визначений ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» — неспроможність суб'єкта підприємницької діяль­ності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі із заро­бітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати по­датків і зборів не інакше як через відновлення платоспромож­ності. Суб'єкт, неспроможний виконати зазначені грошові зо­бов'язання протягом трьох місяців після настання встановле­ного строку їх сплати, визнається Законом боржником.

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» досить детально визначає поняття та склад грошових зобов 'язань, під якими розуміються зобов'я­зання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відпо­відно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кре­дитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі до господарського суду зая­ви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено зазначеним Законом. До складу грошових

зобов'язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язання щодо ви­плати авторської винагороди, зобов'язання перед засновника­ми (учасниками) боржника—юридичної особи, що виникають з такої участі.

Фактичною підставою для порушення справи про банкрут­ство може бути лише письмова заява до господарського суду, яка називається «заява про порушення справи про банкрут­ство» (п. 1 ст. 7 Закону). З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів. Кредитори ма­ють право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою, що підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги (п. 9 ст. 7).



Із заявою про порушення справи про банкрутство до госпо­дарського суду може звернутися боржник з власної ініціативи. Боржник реалізує таке право за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом.

Разом з тим, боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів призве­де до неможливості виконання грошових зобов'язань боржни­ка в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установ­чих документів або законодавства прийняти рішення про лік­відацію боржника, прийняв рішення про звернення до госпо­дарського суду з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банк­рутства встановлено неможливість боржника задовольнити ви­моги кредиторів у повному обсязі;

- в інших випадках, передбачених Законом (п. 5 ст. 7). Справа про банкрутство порушується господарським судом,

якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (п. З ст. 6).

Тут слід враховувати, що:

по-перше, безспірні вимоги кредиторів — це вимоги креди­торів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтвер­джені виконавчими документами чи розрахунковими докумен­тами, за якими відповідно до законодавства здійснюється спи­сання коштів з рахунків боржника;

по-друге, мінімальний розмір заробітної плати періодично змінюється, а тому змінюється і розмір безспірних вимог1.

Законом встановлені окремі особливості щодо розмірів без­спірних вимог і строку їх непогашення. Наприклад, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань (п. 1 ст. 52); підста­вою для визнання банкрутом селянського (фермерського) гос­подарства є його неспроможність задовольнити протягом шес­ти місяців після закінчення відповідного періоду сільськогоспо­дарських робіт вимоги кредиторів (п. 1 ст. 50).


5709036868679307.html
5709077564745101.html
    PR.RU™